ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ ГЕРОЯМ НОВООРЖИЦЬКОЇ ГРОМАДИ

Такого довгого і холодного року ще не було у нашому житті. Колективна пам’ять  збереже навіки і передасть на рівні ДНК наступним поколінням українців спектр відчуттів від розпачу, страху, відчаю, безпорадності  до ненависті, люті, рішучості, відчайдушності, хоробрості.

      Нас було  багато разів убито, безліч  разів поранено, ми шукали інший дім, іншу роботу, ми шукаємо зниклих безвісти хлопців, дівчат, дітей. Ми пригадали молитви, яким тисячі років, і прокльони родом із тих часів, коли ще  молились іншим богам, ми створили нові молитви і нові прокляття. Але найголовніше, ми зрозуміли, як любимо свою землю, які у нас люди  великодушні, сміливі, сильні,найкращі.  Ми стали нацією, на яку з подивом і – захопленням  подивився світ.

     Із перших днів повномасштабного вторгнення сотні чоловіків нашої громади вступили до лав територіальної оборони, з них кілька десятків згодом підписали контракт із ЗСУ, більше як двісті наших земляків було мобілізовано і сьогодні вони боронять Україну на Півдні та Сході. Ми гордимося  синами  Новооржицької громади, які стали на захист Батьківщини. Вони не вчилися на героїв, кожен із них мав свої плани на життя, але у грізний час небезпеки у їхніх генах дзвін прадідівських шабель покликав до помсти і до бою. Ми пишаємося нашими волонтерами – їхні золоті руки зліпили тонни вареників і пиріжків, сплели кілометри маскувальних сіток, зібрали десятки тисяч гривень для потреб армії.                                                                                                    Впродовж цього року працівники культури   організовували   благодійні концерти і ярмарки, освітяни в умовах блекаутів крім безпосереднього свого покликання  – сіяти розумне, добре, вічне – виготовляли  сувеніри, окопні свічки, солодкі подарунки тим, кому світло людських душ і тепло дитячих сердець були так само необхідні, як зброя. Наша громада від лютого минулого року гостинно прийняла майже тисячу ВПО, ми надали людям, які втратили домівки, житло, продукти, предмети гігієни та першої необхідності і сьогодні намагаємось інтегрувати харків’ян, херсонців, донеччан у життя громади. Жоден із підприємців не відмовив волонтерам, адміністрації громади у допомозі.

Ця війна стала вітчизняною для кожного українця. У нашу мову повернулися, здавалося б, давно стерті часом слова: фронтовики, ветерани, солдатські вдови, діти війни.  Закарбується у пам»яті назавжди звук сирени повітряної тривоги, схилені прапори із чорними стрічками, портрети наших хлопців, які  стали янголами –  Небесний  Лубенський полк тільки за останній рік війни поповнися дев’ятьма Воїнами Світла. І до звичного «Слава Україні! Героям слава!» ми тепер додаєм «Помстимося!» – бо терплячішого народу, як українці, нема у світі, але коли остання крапля переповнює чашу нашого терпіння, то ворогу уже не допоможе ніхто.

Ми сьогодні уже не сподіваємося, що «воріженьки згинуть, як роса на сонці» , а вперто  методично і розмірено допомагаємо оркам вернутися у пекло, бо там їхнє місце. Не забудемо і не пробачимо жодної смерті, жодної сльози наших дітей, жодного крику наших матерів.

І переможемо. Обов’язково переможемо. На нашому боці сьогодні усі, хто коли-небудь жив на цій землі, усі, хто тут будуть жити. Їхні світлі душі сьогодні   допомагають нам збороти нечисть.

Вічна пам’ять і слава полеглим. Вічна шана кожному воїнові, який захищає Україну від рашистської орди. Доземний уклін батькам усіх наших Героїв. І велике спасибі вам, земляки, за вашу працю на Перемогу.