ПАМЯТІ ГЕРОЯ УКРАЇНИ АНДРІЯ АНАТОЛІЙОВИЧА КОНОПЛЬОВА
(26.04.1977-23.01.2015) ЛЮДИНА ЖИВЕ ДОТИ ДОКИ
ЖИВЕ ОСТАННІЙ СПОГАД ПРО НЕЇ
МИНАЄ ШОСТА РІЧНИЦЯ З ДНЯ ЗАГИБЕЛІ
ГЕРОЯ УКРАЇНИ
АНДРІЯ АНАТОЛІЙОВИЧА КОНОПЛЬОВА
БІОГРАФІЯ
Андрій Конопльов народився 26 квітня 1977 року у смт. Новомихайлівка Туапсинського району Краснодарського краю у сім'ї Анатолія Анатолійовича і Лідії Олександрівни Конопльових. У 1977 році родина переїхала до смт Новооржицького Оржицького району Полтавської області (Андрію 4 місяці). У 1978 році пішов у дитсадок, а я 1984 році став учнем Новооржицької школи, яку закінчив у 1994 році. Продовжив навчання в Лубенському ПТУ-12 за спеціальністю зварювальник. Цією справою і займався в житті, бо мав до неї хист, робив уміло і з любов'ю. Одружився. Разом з дружиною Галиною виховали сина Андрія. Тривалий час Андрій Анатолійович працював зварювальником у ТОВ «Оржицький цукровий завод». Згодом одружився вдруге та переїхав у місто Пирятин. Протягом кількох років працював зварювальником на Пирятинському сирзаводі. потім у Пирятинській філії ПАТ «Лубнигаз». Чесний, добропорядний, життерадісний- таким Андрій завжди залишиться в пам'яті родини, друзів, колег. Він любив свою землю, любив свою роботу, свою родину. Захоплювався ковальством, виготовляв красиві речі із заліза. Був завзятим байкером і оптимістичною людиною, душею компанії. Де Андрій — там завжди сміх, настрій, гурт. 7 серпня 2014 року був мобілізований до лав Української армії для участі в АТО, залишивши вдома дружину та маленького сина Олексійчика. Андрій потрапив на службу в 15 окремий гірсько-піхотний батальйон 28 ОГПБр. Мав звання «Старший сержант». 23 січня 2015 року його життя обірвалося у зоні антитерористичної операції, в боях під Дебальцевим. Ще вранці він говорив з дружиною, а потім 5 діб рідні не могли з ним зв'язатися.
Серце краяли різні думки, погані передчуття думали, що під час обстрілів вийшла з ладу вишка мобільного зв'язку, або розрядився телефон. Ще була надія, що поранений, тому і не в змозі зателефонувати. Але тіло було ідентифіковано за татуюванням. 1 лютого 2015 року в історії Пирятина і Новооржицького був чорний день. Ще один воїн Світла відійшов у вічність щоб ми жили у мирі, не відчували запаху смерті, не боялися вибухів «градів», « ураганів», У спогадах тих, хто знав Андрія, він залишиться світлою доброю людиною, пам'ять про яку нестимуть назавжди у своїх серцях рідні, друзі-байкери , односельці. Герої не вмирають
Своє життя уже навічно, немов весни жагучий сплав, В бою на Сході героїчно За Україну віддав!
Президент Петро Порошенко, своїм Указом No 424-2018 від 12 грудня 2018 року присвоїв почесне звання Герой України з удостоянням ордена «Золота Зірка» старшому сержанту Андрію Конопльову посмертно з врученням «Золотої Зірки за виняткову особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі».
3 23 листопада 2014 року по 23 січня 2015 року виконував бойові завдання на взводному опорному пункті у районі Нікішино. За весь період участі в АТО постійно виконував бойові завдання на передовій. Неодноразово брав участь у супроводі караванів з доставки боєприпасів, озброєння, військово-технічного майна та продовольства на взводний опорний пункт.23 січня 2015 року в черговий раз незаконні збройні формування здійснили наступ на взводний опорний пункт, застосовуючи при цьому стрілецьку зброю, танки та артилерійські обстріли. Старший сержант Андрій Конопльов ніс службу на визначеній йому позиції, першим побачив ворожі танки противника, які вели вогонь по позиції. Підняв особовий склад відділення, сповістив командира взводного опорного пункту. В умовах, пов'язаних з ризиком для життя, не вагаючись, діяв упевнено, самовіддано: з РПГ-7В здійснив декілька влучних пострілів та знищив один із ворожих танків противника, потім зумів підбити другий танк незаконних збройних формувань. Але цей танк здійснив постріл, і в результаті прямого попадання танкового снаряда Андрій загинув. Завдяки діям Андрія Конопльова, який заради збереження життя бойових побратимів пожертвував своїм, наступ противника було відбито, позиції утримано, а противнику нанесено значних втрат, у тому числі в живій силі.
Сонце заходить , а як же світанки? -Заглянь, синочку, у мої очі,
Ще будуть весни і будуть ночі,
А я здіймаю руки до неба...
Як же без тебе? Як же без тебе?
Як же без тебе діти - сини?
Як же розквітнуть без тебе ці квіти?
-Тату, ти де, ти вернувся з війни
Будуть питати, не будуть радіти
Вистріл... і танк закрутився, мов змій,
Наступ ворожий сміливо відбито,
Із РПТ влучно здійснив Андрій,
Так! Ворогів їм вдалось зупинити!
Ще й побратимів устиг врятувать,
-Ну - мо, Андрюша... давай... ще два кроки, -Ні, до останнього буду стоять...
І залишився на довгій поки.
Бій був запеклим горів аж кипів,
Серце пронизував холод незвично, Ти перейшов у безсмертя віків,
І залишився Героєм навічно. Виростуть квіти, а з ними й сини,
Прийде весна і до нашого краю, Я проклинаю жахіття війни
Смерть і сирітство навік проклинаю!
В.Хоружа
Земна книга життя повернула останню сторінку
Згадайте у цей день всі, хто його знав. В нашій памяті буде жити вічно. Хай наша рідна свята земля береже ваш сон .
